Родинні спогади про 1932-1933 роки учнів 5-б класу спеціалізованої школи № 75

Матеріал із ВікіОсвіта.

Родинні спогади учня 5-б класу спеціалізованої школи № 75 Цалика Іллі

Прабабуся моєї мами жила у селі Великі Сорочинці, на батьківщині письменника Миколи Гоголя.

Вона згадувала, що зерно конфісковували ще з 1921 року, розбої були з того часу. А у 1932 році до них в село почали приїжджати «трійки», які робили труси і забирали все зерно, навіть те, що бабуся закопувала у пляшках на городі.

Щоб не померти з голоду, прабабуся робила хліб з лободи. Її мати була знахаркою, лікувала людей та тварин, знала багато рослин. Вони збирали їстівні та корисні рослини і вживали їх у їжу. Дуже бідували, але вижили.

Родинні спогади учениці 5-б класу спеціалізованої школи № 75 Гавриченко Тетяни

Наша родина родом з містечка Срібного Чернігівської області. Коли почався голод, моя прабабуся Софія Михайлівна мала 25 років, вона щойно вийшла заміж у 1932 році.

У Срібному багато не ходили і останні харчі не конфісковували.

Прабабуся мала корову, та невелике господарство. Вони з чоловіком той рік садили жито, його не забирали. Прабабусі Софії тоді жилося не дуже добре, але і так погано як іншим. Вона згадувала, що мала сусідів у яких було вісім дітей – вони голодували. Голодомор – це зло.

Родинні спогади учениці 5-б класу спеціалізованої школи № 75 Дорошенко Світлани 

Страхіття голодомору 1932-1933 років торкнулося і нашої сім’ї. Наші прадідусь Яків та прабабуся Віра жили у селі Новоселівка Одеської області. У них було дев’ять дітей. Але в ті страшні роки вони втратили чотирьох із них. Їм було від чотирьох років до кількох місяців.

Через багато років, коли прабабуся Віра була вже дуже старенька (вона померла у 95 років) вона завжди пам’ятала про своїх померлих діточок. Вона розповідала, як було важко дивитися на страждання дітей. Особливо не було чим годувати найменшу дівчинку, вона була немовлям, а у прабабусі не було молока. Сусідський чоловік, дядько Іван пожалів її, дав пляшечку молока, хоча у нього було своїх троє дітей. Коли прабабуся принесла молоко, дівчинка спала, бо дуже багато плакала. Прабабуся вирішила не будити маленьку, погодувати вранці, та коли прокинулася – побачила, що дитина мертва, а на столі стояла пляшечка з молоком.