Родинні спогади про 1932-1933 роки учня 10-а класу Тимофєєва Кирила
Матеріал із ВікіОсвіта.
Сталося це, коли Рокитне було ще селом. Прийшла радянська влада і захотіла зробити в селі колгоспи. Почалася колективізація. А для цього треба було, щоб усі селяни віддали худобу.
Нашій сім’ї також довелося коня і двох корів. Бабця дуже засмутилася, бо не хотіла втрачати тварин. Але їх все ж віддали. Проте наступного дня кінь втік з колгоспу і повернувся додому. Та мій дідусь Степан Іванович відвів його назад, бо він вірив у ті комуністичні ідеї як і багато людей на той час.
Невдовзі почався голод - родина на той період була вже в Києві. Але і тут не було добре, особливо коли хліб почали видавати за картками. Щоб його отримати треба було довго стояти в черзі. Одного разу дідуся з неї виштовхнули. Він почав казати людям, що він тут стояв і звертався до людей, які його бачили, але люди байдуже дивилися. І тоді велика родина залишилася без хліба. Згодом з’явилися харчі і життя налагодилося.
